Новини: Як побудувати госпвідносини з платником ЄП після 1 квітня і які будуть наслідки?

З 1 квітня поточного року згідно з пунктом 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України (далі - ПКУ) вступає в силу розділ ІІІ, який регламентує оподаткування прибутку підприємств. Згідно з пп. 139.1.12 НКУ витрати, понесені у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок, не будуть відноситися до складу витрат, що зменшують базу оподаткування платника податку на прибуток. Виняток становлять лише витрати, понесені у зв'язку з придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, що здійснює діяльність у сфері інформатизації.
   
   Вигідно чи невигідно тепер здійснювати платежі фізособі-єдиноподатнику залежить від таких умов:
   
   1. Чи є єдиною метою зменшення бази оподаткування податком на прибуток при здійсненні платежу єдиноподатнику? Адже, крім цієї цілі, можуть існувати й інші, наявність і вплив яких настільки значно, що відсутність права на витрати стає не таким вже принциповим.
   
   Наприклад, сплативши єдиноподатнику 100 грн. не за рахунок витрат, а за рахунок прибутку, підприємство несе податкове навантаження у вигляді податку на прибуток з сплаченої суми витрат, а це становить 23 грн. в поточному році з поступовим зменшенням даної навантаження, пов'язаного зі зниженням податкової ставки, до 16 грн. починаючи з 1 січня 2014 року. Якщо не брати до уваги витрати, пов'язані з утриманням єдиноподатника, можна погодитися з тим, що зазначені витрати значно нижче витрат підприємства, яке воно буде нести, виплачуючи ті ж 100 грн. у вигляді зарплати своєму співробітнику, враховуючи ПДФО і ОСВ.
   
   Підприємство, яке в силу своєї природної збитковості (за родом діяльності чи у зв'язку з початком ведення господарської діяльності) не завжди потребує великої кількості витрат, теж може бути більше зацікавлений в придбанні послуг єдиноподатника, ніж у збільшенні витрат. Адже якщо платника податку на прибуток на загальних підставах змусять здавати декларацію на прибуток, то особливого значення джерела відшкодування витрат по оплаті товарів або послуг єдиноподатника мати не будуть. А от всі інші переваги такої оплати послуг єдиноподатника залишаться.
   
   Платники податку на прибуток, які вміють правильно керувати податками настільки, що негативні наслідки оплати послуг єдиноподатника можуть бути нівельовані іншими оптимізаційними схемами, також можуть бути зацікавлені в товарах або послугах від єдиноподатника. У таких ситуаціях переваги платежу єдиноподатнику залишаться, а недоліки будуть усунені іншими господарськими схемами.
   
   2. Чи настільки ті незручності, які будуть створені неможливістю збільшити витрати, будуть впливати на прийняття рішення про такий платіж? Додаткове навантаження, викликана тим, що витрати на оплату послуг єдиноподатника не можна буде віднести на зменшення бази оподаткування, може з лишком бути «перекрита» тими оптимізаційними вигодами, які будуть отримані внаслідок такого платежу.
   
   Враховуючи наступ держави на «конвертаційні центри» і головний біль з ПДВ, сплаченим «полусерим», «сірим» та «чорним» контрагентам, можна, відмовившись від можливості оптимізувати ПДВ-ні втрати, зосередитися на оптимізації інших податків.
   
   А буває так, що багато де-факто небідні люди, бажаючи стати небідними де-юре, готові понести таку додаткове податкове навантаження, оскільки незручності, викликані нею, набагато менше тих незручностей, які виникнуть при необхідності пояснити джерела утворення коштів, внесених, наприклад, до статутного капіталу своєї ж компанії. Незважаючи на те що такі ситуації поки ще не стали правилом і непрямі методи оподаткування ще не введені, зарікатися від того, що такі пояснення комусь будуть потрібні, не варто. Наприклад, у листі від 19.10.2010 р. № 507/4/17-0713 «Про надання фізичними особами - засновниками господарських товариств майнових декларацій» ДПАУ зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 86 ГКУ та ч. 3 ст. 13 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.91 р. № 1576-XII заборонено використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, отримані в кредит і під заставу. Враховуючи дане обмеження, ДПАУ робить висновок про те, що «фізичні особи - засновники повинні підтверджувати походження зазначених коштів при подачі річної декларації про майновий стан і доходи». І якщо раптом при такому підтвердженні з'ясується, що частина коштів, внесених до статутного фонду госптовариства, ще не оподаткований, їх (ці кошти) треба включити в декларацію і обкласти.
   
   Переслідуючи мету, пов'язану з поясненням походження доходу, власник підприємства може ігнорувати ті додаткові податкові втрати, які можуть виникнути в результаті неможливості віднести витрати на єдиноподатника до складу витрат, що зменшують базу оподаткування податком на прибуток.
   
   З іншого боку, ввівши заборону на збільшення видатків за рахунок фізичної особи - єдиноподатника, держава, по суті, визнала законність такого платежу, зробивши його певною мірою невигідним платнику податку. Однак невигідність аж ніяк не означає незаконність. Не є синонімами два цих слова. Нагадаємо, що згідно ст. 19 Конституції України органам влади заборонено все, що їм прямо законом не дозволено, а всім іншим дозволено все, що прямо законом не заборонено.
   
   Виходячи з того що оплата послуг або товарів, отриманих від фізичної особи - єдиноподатника, хоча і не збільшує витрат, є все ж таки законною, слід придумати способи використання таких послуг з максимальною ефективністю для оптимізації оподаткування. І такі способи існують, незважаючи на те, що в деяких випадках вони вимагають додаткових витрат, в порівнянні з тими, які були потрібні раніше, до 1 квітня поточного року.
   
   Наприклад, послуги фізичної особи - єдиноподатника може оплачувати той платник податків, оплату послуг якого вже точно дозволено відносити на збільшення витрат платника податку на прибуток. Суть такої оплати полягає в тому, що послуги такого «проміжного» платника податків будуть сформовані з витрат, що включають в себе і вартість послуг фізичної особи - єдиноподатника. Платник ж податку на прибуток буде оплачувати послуги «проміжного» платника податків, що включають в себе і послуги єдиноподатника.
   
   Способом використання переваг єдиного податку може бути придбання послуг у єдиноподатника, який є юридичною особою. Оплата послуг таких постачальників послуг не потрапляє під дію пп. 139.1.12 НКП. Його можна використовувати і як «проміжного» особи, про яку йшла мова в попередньому абзаці. Тобто можна оплачувати, наприклад, послуги єдиноподатнику - юридичній особі, яка їх придбає для себе і за свій рахунок у єдиноподатника - фізичної особи. Оскільки в пп. 139.1.12 НКУ йдеться про витрати, понесені у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів саме у фізичної особи, яка сплачує єдиний податок, то придбання цих товарів або послуг у юридичної особи під дію зазначеного підпункту не потрапить .
   
   Ну і ще слід очікувати зростання кількості фізичних осіб - платників єдиного податку, які здійснюють інформаційні послуги. І, швидше за все, варто прогнозувати зростання їх вартості. Адже таких послуг тепер, очевидно, купувати будуть більше. Програмістів, очевидно, чекає «податковий бум». І абсолютно не буде дивним найближчий звіт Держкомстату про зростання вартості та кількості послуг у сфері інформатизації. А на відповідних факультетах вузів, очевидно, зросте конкурс серед вступників.